Зі слів українського захисника….
«Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали
не окоп, канєшно, а таке—щоб можна було впасти туди під час обстрілу...
Я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о@ів від того, що побачив...
Коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать... оце була така сама картіна….
Тільки їхало на мене на цих «роверах» майже все село... чоловіки, жінки, всі всі
Пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй синку, де копать?...
У мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків...
Я зібрався з духом, кажу: «Не треба нічого, щиро дякую, ми самі впораємось»
Но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
За кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать:
« Танки пі***ють...»
Тут розвертаюсь—до нас народ із села хмарою валить і кричить : «Хлопці —танки кацапські пі****ть, шо дєлать??? кажіть, як помагать???..»
На мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу...
Волаю їм: «Бігом назад —ану, по хатам!!!!
Та ніхто й не думає....
Кричу знов: «По хатам, б**дь...»
Безнадьога—пруть з голими руками
Я малих своїх парочку смикнув, кажу:
«Розверніть іх бігом додому»
Підійшов до мене мужик, 73 роки і каже :
«Синку—дай гранату...
Я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть...
зараз трубами на перехрестя вискочу,
гранату швиденько кину і назад в трубу..»
Клянусь—я чуть не здурів з цих людей...
Бій цілий день...
Арта крайню вулицю накрила...
25 сільських хат горять—но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90...
Малі хлопці мої спрацювались, крошать….
Під вечір інтенсивність падає... отходять скоти...
Малі мої кажуть, може отдохнемо?...
Я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю...
Дивлюсь—скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушити….
Я знов плачу... не можу на це дивитися
і сам біжу помагать...»
Задовбетесь "денацифікувати" країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення,
а Армія, як
вас розбила, біжить рятувати людям хати.
Всім вам, рашисти, кінець!!!»
Перечитую….сльози на очах ….
Цій сволоті ніколи не зрозуміти наш дух та об’єднаність,підтримку та взаємодопомогу
Тому нас Ніколи не Подолати !!!
Перемога за нами !!!🌻🇺🇦
#Украина #Россия #война
